Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію тимчасових одиниць і відносин в постійно повторюваних явищах життя і діяльності. Більшою точністю відрізняються уявлення дітей про такі проміжках часу, навик розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей треба знайомити з такими інтервалами часу, якими можна вимірювати і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

Всі заходи часу (хвилина, година, доба, тиждень, місяць, рік) представляють певну систему тимчасових еталонів, де кожна міра складається з одиниць попередньої і служить підставою для побудови наступної. Тому знайомство дітей з одиницями вимірювання часу має здійснюватися в суворій системі і послідовності, де знання одних інтервалів часу, можливість їх визначення і вимірювання служили б підставою для ознайомлення з наступними і розкривали дітям істотні характеристики часу: його плинність, безперервність, незворотність. У процесі різноманітних видів діяльності на дітей впливає вельми складний комплекс подразників, в якому тимчасові відносини є лише слабким і попутним компонентом. За вченням І.П. Павлова, слабкий подразник хоча і бере участь в утворенні тимчасових зв’язків в прихованому вигляді, але, взятий окремо, не викликає подальшої реакції. Тому час, чергування його певних відрізків необхідно зробити предметом спеціальної уваги дітей, для чого треба організувати відповідну діяльність, спрямовану на вимір часу за допомогою приладів, що демонструють ті чи інші проміжки часу і їх взаємозв’язок. Така діяльність створює найбільш сприятливі умови для формування чітких уявлень про час.