Сторінка психолога

Сім’я є одним із основних факторів, які впливають на формування особистості дитини. Багатьма психологічними дослідженнями показано, що особистісні проблеми дітей – неврози, страхи, девіантна та делінквентна поведінка тощо – значною мірою зумовлені неадекватною дитячо-батьківською взаємодією або батьківською депривацією

Саме тому на сучасному етапі надзвичайно важливим є дослідження сімейно-родинних стосунків, які зазнали значних трансформацій разом із усім нашим суспільством. Адже дослідження і на його основі своєчасна корекція неадекватних сімейних стосунків дозволять не лише констатувати певні проблеми, відхилення у психосоціальному розвитку дитини, але й у багатьох випадках запобігти таким негативним формам компенсації, як алкоголізм, наркоманія, агресивність, правопорушення, суїциди серед неповнолітніх.

Підкреслимо, що наше дослідження не сфокусоване лише на так званих "проблемних" сім’ях, тобто тих, що вже апріорі мають серйозні проблеми, пов’язані, наприклад, з алкоголізмом батьків, насильством у сім’ї тощо. Об’єктом вивчення стали сім’ї, які зверталися за допомогою психолога, а серед них є і звичайні, і досить гармонійні, які з різних причин переживають важкий період свого розвитку.

Відомо, що виховні позиції матері й батька у сім’ї різняться між собою. Центральною фігурою нашого дослідження є мати, оскільки традиційно саме їй відведено головну роль у вихованні дитини. Таким чином, вивчення особливостей стосунків матері з дитиною, механізмів їх впливу на формування особистості дитини, можливостей їх психокорекції є нагальною потребою психологічної науки і практики.

КРОКУЄМО З МАЛЕЧЕЮ ДОРОГОЮ АДАПТАЦІї

Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто є драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги. Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього.

Що таке адаптація?

Адаптація – це пристосування організму до нових

обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами.

Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ

• Вік дитини

• Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5- 4 років. У цьому віці дитина поступово

виходить за рамки інтересів сімейного кола.

• Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя.

Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем.

2. Поведінка дитини

Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам.

Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи:

Перша група – cюди належить більшість дітей. Вони:

• різко, бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ;
• голосно плачуть;
• кидаються на підлогу;
• дряпаються,кусаються, то просяться на руки;
• біжать до дверей, нікого не чуючи,
• після розлуки з мамою замикаються,
• ,
• ці діти ледь стримують плач,
• сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать
• І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть.

Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати.

Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів.

Друга група – сюди входить кілька дітей, які:

стають дуже напружені й насторожені,відгороджуються від усіх .

Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці.

Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони:

• не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими;
• протягом дня розповідають дорослому все, що знають;
• із задоволенням демонструють свої вміння:

- самостійно одягаються,

- роздягаються,

- їдять,

- у ліжечку лежать спокійно.

Але така ідилія триває недовго (2-3 дні). Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи.

3. Досвід дитини

• Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище.
• Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріплюється симбіотичний зв’язок із матір’ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку.

Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу.

Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно:

- лазить, хоч і вміє ходити;
- замовкає, хоч уже почала говорити.

4. Індивідуальні особливості малюка:

• Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес, то вона адаптується легко.
  
• Якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці, то  шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього. Тому такій дитині необхідно більше часу на адаптацію.
• Хворобливим, сором’язливим дітям необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний..

Пам’ятайте!!!

Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу затримують і ускладнюють період адаптації.

Під час адаптаційного періоду важливо:

• створити в домі спокійну обстановку;

• з розумінням ставитися до дитини, більше гуляти з нею;
• намагайтися раніше вкладати дитину спати;
• у період адаптування треба менше ходити в гості;
• рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями;
• огорніть свою дитину любов’ю, бережіть її нервову систему

Прояви емоційно–нервового напруження.Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани:

•   - плач,
  - капризування,
  - плаксивість,
  - тривала депресія,
  - апатія,
  - байдужість,
  - знижений настрій,
  - немотивовані напади гніву;
  - високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку.
• Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки.
• Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей.
• Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини.
• Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів.
• Занижена комунікабельність дитини:

- їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми.

• Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни).
• Знижена ігрова діяльність або її відсутність.
  - Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного

змісту.
- Зміна рухової активності ( підвищення або зниження).
- Зниження або підвищення апетиту.
- Проблеми із сном (аж до безсоння).
- Небажання відвідувати ДНЗ.

Адаптація пройшла успішно, коли у дитини:

• бажання йти до дитячого садка;
• адекватний вияв емоцій , наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки;
• здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення;
• висока комунікабельність;
• висока пізнавальна діяльність та активність;
• активна ігрова діяльність;
• малюнки у світлих тонах;
• стабільність рухової активності – малюк рухливий;
• відсутність проблем із сном і харчуванням.

Негативно впливає на звикання:

• недотримання в сім’ї режиму дня;
• застосування невірної методики «годування»;
• погіршення стану здоров’я дитини (патологічні відхилення та розлади);
• недостатній рівень психічного розвитку ;
• різноманітність життя та діяльності малюка;
• постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).

Шановні батьки!

Коли спілкуєтесь з дитиною, яка адаптується до садочка, дотримуйтесь таких рекомендацій:

• Будьте особливо уважними до поведінки, настрою, самопочуття вашої малечі.

• Вранці створюйте атмосферу гарного настрою: будіть дитину лагідним словом, м’яким дотиком руки до чола.
• Говоріть дитині вдома, що в садочку їй буде добре, там багато гарних іграшок, хороших діток.
• Не загрожуйте дитячим садком, як покаранням за гріхи й неслухняність.
• Пам’ятайте, що ваше хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями та особливостями організації життя в групі.
• Учіть дитину елементарних навичок самообслуговування: одягатися, роздягатися, акуратно їсти, користуватися носовичком, умиватися та мити руки.
• Заздалегідь продумайте, як зробити, щоб дитина спочатку не залишалась у дитячому садку на цілий день, а лише на декілька годин. У перші дні відвідування садка не залишайте дитину одну, побудьте з нею певний час на прогулянці.
• Не запізнюйтеся, забирайте дитину вчасно.
• Поступово збільшуйте її перебування в групі протягом тижня, починаючи з 1-2 годин, щоб дитина усвідомила: розлука з мамою тимчасова, мама завжди повернеться.
• Забезпечуйте єдність виховного впливу всіх членів сім’ї, говоріть дитині чітко, що можна робити, як це зробити, а що не можна робити і чому. Тоді ваш малюк розумітиме, чого конкретно ви вимагаєте від нього.
• Цікавтеся у вихователів, як він грається, як спілкується з іншими дітьми.
• Обов’язково повідомте вихователів групи про звички та вподобання, про особливості здоров’я і поведінки вашого малюка.
• Тримайте тісний зв’язок із персоналом групи й будьте певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину і по-материнськи дбають про неї.

Зміни в поведінці можуть бути через:

• Тривале перебування без сну.
• Непосильне фізичне і розумове навантаження.
• Хронічне недосипання.

• Недотримання режиму.
• Неправильна організація діяльності.
• 
  
• 
  

• ОРГАНІЗАЦІЯ СПІЛКУВАННЯ З ХЛОПЧИКАМИ І ДІВЧАТКАМИ

  

  
  

  Пам’ятка для батьків

  ŸНіколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з власними її особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов"язково любити.

  ŸНіколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці - дівчатка зазвичай виглядають старшими від ровесників - хлопчиків.

  • ŸНе забувайте, що хлопчики і дівчатка по - різному бачать, чують, відчувають на дотик, по-різному сприймають простір і орієнтуються у ньому, а головне - по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І, звичайно, не так, як ми дорослі.
  • Ÿ Пам’ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік - дівчаток, їм мало допоможе власний дитячий досвід. Тож порівнювати себе у дитинстві з дітьми іншої статі марно.
  • ŸНе вимагайте від хлопчиків акуратності та старанності виконання вашого завдання.
  • ŸНамагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати у них елемент пошуку, що потребує кмітливості. Не слід заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто "підштовхнути" хлопчика до того, щоб він сам відкрив принцип рішення, нехай навіть наробивши помилок.
  • ŸРозбирайте разом з дівчатками принцип виконання завдання - що і як треба зробити - до початку роботи. Дівчаток слід поступово підводити до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань, вчити діяти самостійно.
  • ŸНе забувайте не лише розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.
  • ŸНіколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Це нині дитина знає й уміє все гірше за вас. Прийде час, і, принаймі у певних галузях, вона знатиме й умітиме більше за вас.
  • А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?..
  • ŸНе сваріть дівчинку зопалу - бурхлива емоційна реакціяперешкодить їй зрозуміти свою провину. Спочатку розберіться, у чому помилка дитини, і поясніть їй.
  • Ÿ Пам’ятайте, що не варто недооцінювати емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.
  • ŸЯкщо ви сварите хлопчиків, коротко й чітко викладайте, чим ви незадоволені, тому що вони не можуть витримувати емоційну напругу. Їхній мозок ніби "відключає" слуховий канал, і хлопчик перестає вас слухати і чути.
  • ŸНіколи не забувайте, що ми ще дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, які поки не доступні нашому розумінню.
  •