Навіщо потрібен логопед?

І справді, хто ж такі логопеди і найголовніше, чим вони займаються?Багато хто вважає, що логопеди – це ті, хто «вчить правильно говорити букву Р». Звичайно, частково ці люди мають рацію, але це далеко не все, чим займається логопед. 

         Так, ми вчимо правильно вимовляти звуки (і не тільки Р), але разом з цим ми розвиваємо зв’язне мовлення, дрібну моторику, вчимо правильно узагальнювати предмети, розрізняти на слух різні звуки … 

         Можливо, ви запитаєте: а навіщо це потрібно? Але ж кожна матуся і кожен татко хоче, щоб його малюк був найкращим і, звичайно ж, добре вчився в школі. І якщо логопед вчасно не подолає всі труднощі, що виникли в дитячому садку, ці труднощі будуть виникати і під час навчання в школі.. 

• Не вміє красиво і правильно розповідати – важко буде вчити історію, географію, словом всі ті науки, які вимагають переказу. 
• Не вміє розрізняти на слух звуки – виникнуть труднощі з українською мовою, буде плутати букви на листі, складно буде навчитися читати. 
• Не розвинені пальчики – важко буде взагалі навчитися писати. 
• Не вміє узагальнювати – виникнуть проблеми з мисленням, а значить і з математикою. 

         І, звичайно, якщо дитина не буде вимовляти всі звуки нашої рідної мови, у неї неминуче виникнуть проблеми в спілкуванні, виникнуть комплекси, які завадять їй повною мірою розкрити свої природні здібності та інтелектуальні можливості. 

          Таким чином, завдання логопеда – допомогти дитині вчасно подолати всі виникаючі труднощі. 

         І наостанок, маленька жартівлива ілюстрація. 

         У Олесика завжди з літерою «ЕР» була біда.

         Скаже «РАК» – виходить «ЛАК». 

         Замість «ЛАМА» – виходить «РАМА». 

         Так от, щоб у вашої дитини не було такої біди або будь-який іншої, пов’язаної з мовленням і потрібен логопед. Ми обов’язково вам допоможемо! І пам’ятайте, що дитинство – це етап підготовки до майбутнього життя.

Напрямки роботи логопедичного кабінету  ДНЗ "Чебурашка"

     Головним завданням діяльності вчителя-логопеда є планування і здійснення навчально-корекційної роботи з вихованцями, які мають недоліки мовленнєвого розвитку.

     Під час організації освітнього процесу з дітьми  вчитель-логопед та вихователі розв’язують завдання, що визначені програмами розвитку дітей  дошкільного віку "Дитина" та "Впевнений старт" у напрямках розумового, фізичного та естетичного розвитку дітей. Але основним завданням є корекція мовного розладу та розвиток аспектів мовлення.

Основні структурні компоненти професійної діяльності вчителя-логопеда

-Діагностична діяльність (вивчення анамнезу, історії розвитку, причин порушень у дитини, бесіда з батьками, спостереження за дитиною, обстеження мовлення).

-Складання індивідуальних корекційно-компенсаторних планів роботи з кожною дитиною

-Визначення доцільних форм взаємодії з дтитиною, видів корекційно-розвивальної роботи.

-Корекційна робота з виправлення порушень усного та писемного мовлення.

-Надання порад, консультацій батькам, педагогам, залучення родини до активної практичної співпраці.

-Співпраця із практичним психологом, вихователем щодо корегування педагогічного,корекційного процесу, пошуку шляхів його вдосконалення.

-Аналіз результативності роботи, визначення динаміки розвитку дитини, ведення документації та складання звітів.

-Участь у різних заходах методичної роботи, самоосвіта.

-Пропаганда логопедичних знань, взаємодія з громадськістю

.

СЛУХНЯНІ ПАЛЬЧИКИ

Про розвиток дрібної моторики говорилося багато. Але чомусь усі акцентують увагу на тому, що дитині це знадобиться для того, щоб потім красиво писати. Але писати дитина почне лише через шість років, коли піде до школи. Тоді чому люди вигадали знамениту пальчикову гру „Сорока-білобока”, що використовується для зовсім маленьких дітей?

Тому що дрібна моторика – це важлива складова розвитку мовлення. А говорити дитина починає значно раніше. І вдосконалення мовлення саме в шість років уже завершується. Тому впевнено можна стверджувати, що первинне значення пальчикових ігор – саме розвиток мовлення. Розвиток рухів пальців ніби готує грунт для наступного формування мовлення.

Роботу з тренування пальців можна починати з дітьми 6 – 7 місяців. У цей період корисно робити масаж – поглажування кисті рук у напрямку від кінчиків пальців до зап’ястя і вправи: брати кожен пальчик окремо, згинати і розгинати їх. Робити так слід 2-3 хвилини щодня.

Уже з 10-місячного віку можна впроваджувати активні вправи для пальців рук. Їх добирають із врахуванням вікових особливостей дітей. У цьому віці малюкам можна катати пальчиками дерев’яні кульки різного діаметру, займатися конструюванням з кубиків, збирати різні пірамідки, перекладати з однієї кучки на іншу олівці, ґудзики та ін. Слід давати дитині перебирати спочатку великі предмети, потім – дрібніші. Дітям 1,5 – 2-річного віку дають складніші завдання: застібнути ґудзики, зав’язати вузлик, шнурування. Найкращим засобом для розвитку рухів пальців рук для дітей цього віку є гра „Театр пальчиків”. Пальчикові ігри не мають бути тривалими. П’ять хвилин на день – цілком достатньо для того, щоб стимулювати мовленнєву функцію дитини. Дітям дошкільного віку для розвитку дрібної моторики можна запропонувати мозаїку, пірамідки, пазли, намисто (нанизування на нитку), мотузки (зав’язування і розв’язування вузлів), лекала й трафарети для штрихування, дощечки для викладання візерунків.

Багатьом мамам доводиться багато часу проводити на кухні. Тут можна знайти багато цікавого і корисного. Наприклад, можна попросити дитину відкрити різні баночки з кришками, а також коробочки різних розмірів. Або можна запропонувати дитині зібрати навмисне „розсипану” крупу, квасолю або горох. Можна змішати в одній посудині різні за зовнішнім виглядом макаронні вироби і попросити малюка правильно їх розділити.

А який чудовий предмет тісто! І не обов’язково якесь спеціальне тісто. Якщо вдома готується щось із тіста, слід навчити дитину його рвати, м’яти, розкочувати, видавлювати фігурки. Найпростіше - можна зліпити їжачка: дати дитині шматочок тіста і зубочистки, і навчити дитину устромлювати зубочистки в тісто.

Якщо на папері зробити пластилінову основу, то можна створити чудові картини з тих самих круп. Дитина вдавлює зернятка в основу – і вони прилипають. Це аплікація без клею. Для більш старших дітей дайте декілька видів круп – і нехай фантазують.

Найскладніших рухів за точністю і тонкістю вимагає від дитини аркуш паперу. Починаємо з того, що даємо дитині тільки фарби. Нехай залишить відбитки пальчиків на папері. Потім пропонуємо і пензлик. Завдання обираються залежно від віку: від простого – черкати пензликом по аркушу паперу – до розфарбовування картинок. Пізніше вже пропонуємо малювання фломастером та олівцем.

Ножиці – предмет небезпечний, але разом із тим дуже необхідний для розвитку дрібної моторики. Спочатку просто ріжемо папір на шматочки, потім – по заданій прямій лінії, а вже після цього – вирізаємо фігурки. Це дуже складно для малюків, але так цікаво!

Отож, розвиток дрібної моторики пальців – заняття неважке, дуже цікаве, доступне. Дитина сама прагне досягти успіху. Завдання дорослих - їй не заважати, а створити максимально комфортні умови для занять. І тоді дитина порадує дорослих не тільки красивим написанням літер, але й чистотою свого мовлення.

Допоможіть своїй дитині (якщо немає можливості потрапити до логопеда)

У нормі, до початку шкільного навчання все звуки дитина повинна вимовляти правильно. Іноді батьки, готуючи майбутнього школяра, помічають відсутність, спотворення, або заміну будь-якого звуку.

Як в цьому випадку їм побудувати роботу по корекції звуковимови, якщо немає можливості звернутися до логопеда?

1. В першу чергу, проведіть невелике обстеження. Батьки – не фахівці, вони можуть не звернути повною мірою увагу на неправильну звуковимову. Підберіть картинки на кожен звук, так щоб були слова, де він стоїть на початку, в середині і в кінці слова. Як правило проблеми виникають зі звуками С, З, Ц, Ш, Ж, Ч, Щ, Р, Л, рідше зі звуком К. Можна підбирати картинки самостійно, а можна пошукати в інтернеті картки для звукового обстеження з картинками. Щоб нічого не упустити, обов’язково контролюйте вимову звуку дитиною не тільки на слух, але і візуально, стежачи, щоб малюк правильно ставив язичок. У цьому допоможуть артикуляційні профілі, що зображують положення органів мовлення, в залежності від звуку, що промовляється.

2. Один з факторів, які можуть вплинути на неправильну звуковимову – це фонематичний слух дитини, тобто здатність розрізняти звуки мовлення. Перевірте, чи розрізняє дитина слова, які відрізняються тільки одним звуком (мишка-миска, плач-плащ, і т.д.), чи може виділити перший, останній звук в слові. У цьому допоможуть картки для обстеження фонематичного слуху. Якщо ви виявили проблеми з фонематичним слухом, потрібно попередньо провести роботу по його розвитку.

Ще один важливий фактор – це дихання. Перевірте, наскільки сильний у дитини видих. Виконайте просту вправу, покладіть на стіл перед нею шматочок ватки і попросіть сильно на нього подути. Якщо дитина дує дуже слабко, надуває щоки, не може подути в потрібному напрямку, починайте відпрацьовувати сильний спрямований видих: здувайте ватку зі столу, листочок з долоньки, смужки паперу, пелюстки квітів, дуйте на вітряні млини, грайте в «футбол», задуваючи кульки в лунку, ворітця та ін.

3. Отже, всі проблеми виявлені, приступаємо до постановки звуку. В інтернеті багато відео на цю тему. Але, перед постановкою обов’язково відпрацюйте артикуляційні вправи (вправи для язичка). Для кожного звуку є комплекс підготовчих вправ. У своїй практиці використовую систему Архипової О.Ф. «Дерево». Її перевага в тому, що відпрацьовуючи кожну вправу комплексу, дійшовши до останнього, дитина вже може сама вимовити проблемний звук. Не пропускайте цей етап, від нього залежить наскільки швидко і просто пройде постановка і введення в мовлення звуку.

4. Звук поставлений – автоматизуємо його. Починайте з відпрацювання ізольованого (окремого) звуку. Пограйте з дитиною – вітерець шумить «ш-ш-ш», листочки шарудять «ш-ш-ш». Наступний етап – відпрацювання в складах: прямих «ша, шо, шу, ши, ше» і зворотніх «аш, ош, …». Далі – в словах, потім у словосполученнях, потім в реченнях. На цьому етапі можете розучувати вірші, скоромовки з поставленим звуком, переказувати невеликі оповідання. У повсякденному мовленні намагайтеся контролювати правильну вимову дитиною звуку, над яким працюєте.

5. Якщо поставлений звук дитина заміняла на якийсь інший, потрібно провести диференціацію (розрізнення) цих звуків. Підбираємо слова, де є обидва звуки, наприклад Ш і С: сушка, шосе. Щоб дитині було легше, підкріплюйте мовлення жестами. Наприклад, на звук С долоню опускаєте вниз, на звук Ш піднімаємо вгору, відповідно до рухів язичка.

Якщо у вас виникли труднощі в роботі, ви перепробували багато способів, а звук не ставиться, бажано звернутися до фахівця, хоча б за консультацією. Логопед проведе обстеження дитини і вкаже над чим працювати. Проблеми в постановці можуть бути пов’язані, наприклад, з анатомічними особливостями будови мовленнєвого апарату дитини або особливостями функціонування нервової системи.

У будь-якому випадку, не чекайте, що звук з’явиться сам, або  його відсутність не завадить дитині. Як правило, дефекти мовлення згодом виявляються на письмі.